| обережно, ненормативна лексика |
[листопад. 27-е, 2009|07:09 pm] |
Подивилась "Все умрут, а я останусь" Германіки. Кіно про сірість. Довго підбирала влучне слово і врешті його знайшла. Все це: районна школа із своїми порядками, гаражі, сигарети, "а че?", діскацєка, яка стає сенсом буття, пацани, кавьор на стєнє, бухло, "карочє", прокурений туалет, блювота, драп, малолєтка, спершу поклєєна і виграна в якомусь підвалі красівим мальчіком, а потім відпизджена і облита пивом ревнивою дєвучькою цього самого мальчіка, "мама, папа, ідітє нахуй" - все це сірість, яка є, і яку Германіка аж ніяк не перебільшила, і я знаю це напевно, бо таких дєвучьок я бачу щодня. Але фільм не викликав у мене ані суму, ані сорому за націю, лише огиду і страх - саме такий я свого часу відчувала, коли бачила Нору в коридорі, коли проходила повз лавочки в парку, коли бачила, як вони знущаються над іншими. Огида і страх - саме це я відчувала. Тому що була менша і слабша, але мені щастило і мене не зачіпали. Ось тут мої аутсайдерські нахили і зіграли на мою користь. І взагалі, озираючись назад, скажу, що Провидіння мене любить, бо могло взагалі статись так, що я не опинилася б там, де опинилася і виросла б або такою ж сірістю, або мене б просто морально поламали. Тому для мене "Все умрут, а я останусь" - не дзеркало, в яке потрібно дивитися і каятися. Якщо хтось так живе, а живе так більшість, то це навряд чи мої проблеми. Якщо цей фільм показати тим, хто живе в такій реальності, вони швидше за все поржуть і схарнуть на підлогу. Я ж вірю в іншу реальність. В таку, де ще лишилось щось хороше, добре і розумне. Вопщєм, кіно про життя підлітків на районє. Рекомендовано до перегляду прихильникам якісного натуралізму. |
|
|